“`html
Володарі Нобелівської премії з економіки 2025 року, Джоел Мокір, Філіп Агіон і Пітер Говітт, поєднують різноманітні погляди на аналіз чинників економічного підйому, зокрема, через значення культури, новацій і змагання. Яким чином задуми, що постають в суспільстві, і господарська конкуренція можуть стати підґрунтям для тривалого економічного поступу? І чому для українців та української влади вкрай необхідно стати «допитливими». Розбір дослідження лауреатів Нобелівки від старшого офіцера штабу 2-го Корпусу НГУ «Хартія» і професора з практики KSE Романа Шеремети.
Придбайте річну підписку на шість часописів Forbes Ukraine за ціною чотирьох випусків. Якщо ви високо цінуєте якість, глибину та силу справжнього досвіду, ця підписка саме для вас.
Могло б здатися, що питання «Як росте економіка?», за яке троє вчених отримали Нобелівську нагороду з економіки 2025, віками мало б бути головним у мисленні людства. В дійсності, якщо сама економічна теорія є порівняно молодою наукою, то питання економічного зростання вона системно порушила ще згодом, лише 100 років тому.
Чотири способи збагнути, «як розвивається економіка»
«Протягом десятиліть сучасні економісти намагались осягнути розвиток чотирма різними шляхами», пише британський економіст Деніел Саскінд у своїй праці Growth («Розвиток»).
Популярне Категорія Рейтинги Дата 09 жовтня 30 кращих роботодавців для ветеранів та ветеранок 2025
Спершу були ті, хто пробував наслідувати масштабне бачення класичних соціальних теоретиків, творячи величні, широкі, всеосяжні розповіді. Опісля були математики, котрі будували скромніші, чіткіші, дуже спрощені моделі, звужуючи свій погляд до дуже конкретних рис світу, які вони вважали важливими.
По-третє, був підхід, який використовували знавці обробки даних, котрі зверталися до історичних доказів. Серед них — Нобелівський лауреат Семен Кузнець, який на початку XX століття навчався у Харкові.
І наостанок, були фундаменталісти, згуртовані не стільки спільною методологією – соціальною теорією, математикою чи наукою про дані – скільки спільною нав’язливою ідеєю пошуку все більш фундаментальних пояснень. Як от Йозеф Шумпетер, котрий написав свою відносно стислу, але основоположну «Теорію Економічного Розвитку» у 1910 році в період викладацької діяльності в Чернівецькому університеті.
«Ці чотири «племені» дерлися на одну й ту ж саму інтелектуальну гору – намагаючись осягнути причини зростання – однак вони йшли до вершини різними дорогами», підсумовує Саскінд.
Культура як підвалина зростання
Якщо цьогорічних лауреатів Філіпа Агіона і Пітера Говітта можна зарахувати до другого «племені» математиків, Джоел Мокір взагалі є економічним істориком і належить до четвертого «загону» – фундаменталістів.
Минулорічні лауреати Нобелівки з економіки – Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон – засвідчили, що для економічного піднесення важливою є якість інституцій. Джоел Мокір доводить, що важливою є також культура.
Головна думка Мокіра в тому, що сучасний економічний прогрес випливає з історичної еволюції культури, яка систематично творила, перевіряла та застосовувала корисні знання, перетворюючи допитливість на продуктивність. Допитливість для нього – це не просто психологічна особливість; це культурне та інституційне явище, яке уможливило тривалі новації.
Мокір стверджує, що технологічний поступ, а не лише нагромадження капіталу чи збільшення популяції, є істинною рушійною силою тривалого економічного розвою. У цьому він, як і двоє його колег лауреатів, є виразними представниками школи ендогенного (внутрішнього) економічного зростання, багато в чому ще малознаного в Україні, яка «зависла» в парадигмі екзогенного (зовнішнього) зростання через збільшення зовнішніх факторів – капіталу і праці.
Тому ми так багато далі говоримо про потребу інвестицій, в першу чергу, іноземних (це вже велика помилка, оскільки іноземні інвестиції у світі складають ледве 3% від усіх інвестицій), повернення біженців і залучення мігрантів. Й майже не згадуємо про необхідність підвищення нашої фатально низької сукупної факторної продуктивності (в першу чергу, через новації й технології), на якій якраз і наголошують і цьогорічні, і багато інших нобелівських лауреатів, як, наприклад, Роберт Солоу.
Цей американський економіст ще в середині минулого століття довів, що переважна більшість економічного підйому – 87,5%, якщо бути точним – була викликана чимось іншим, аніж збільшення інвестицій чи праці.
І Солоу стверджував, що «цим «чимось» має бути технологічний прогрес: стисло кажучи, зростання відбулося не завдяки застосуванню більшої кількості ресурсів, а завдяки більш продуктивному використанню цих ресурсів».
Це критично важливо саме для України, адже за даними авторів тогорічного звіту про світовий розвиток від Світового Банку, які вони презентували у Київській Школі Економіки, і до якого долучились і Агіон, і Аджемоглу, до війни фізичний і людський капітал в Україні складав 133% від американського у пропорції до ВВП. Але сукупна факторна продуктивність в Україні складала лише 17% від американської.
Технології – це не просто механізми
Для Мокіра технології – це не просто механізми, а «корисні знання», що стоять за ними. «Промислова революція не ознаменувала початок винаходів, однак вона ознаменувала початок «методу винаходів», перетворивши його з випадкової події на регулярну та звичну частину економіки».
Мокір ставить собі питання, чому Промислова Революція розпочалась саме в Європі, а не, наприклад, у Китаї, який у середні віки був економічно і технологічно розвиненіший, і вивчає для цього зокрема період 1500-1700 років. Він доводить, що політична роздробленість Європи стимулювала конкурентний «ринок ідей» і прагнення досліджувати таємниці й закони природи.
«Якби єдиний централізований уряд відповідав би за захист інтелектуального статус-кво, багато нових ідей, які зрештою призвели до епохи Просвітництва, були б придушені або, можливо, навіть ніколи не були б запропоновані», – пише Мокір у своїй книзі «Культура зростання».
У цьому Мокір продовжує й уточнює логіку ще одного Нобелівського лауреата Пола Ромера, інтелектуального батька теорії ендогенного розвитку.
Роботи Ромера були революційними. Як і ще один Нобелівський лауреат з економіки Роберт Лукас, Ромер і Мокір відвернули свій аналіз від фізичної, «відчутної» сфери економіки. Але зсув Ромера був набагато масштабнішим: замість того, щоб зосередитися, як Лукас, лише на навичках працівників, Ромер цілковито перейшов від світу матеріальних обʼєктів до світу нематеріальних ідей. Роблячи так, і Ромер, і Мокір залучили ту роботу, яку Лукас виконав щодо людського капіталу, зробивши її лише невеличкою частиною набагато сміливішого наративу.
Зрештою, що таке людський капітал, як не ідеї, що зберігаються в головах людей?
Поєднання Джоела Мокіра у Нобелівській премії 2025 року разом із Філіпом Агіоном та Пітером Говіттом не є випадковим: ці троє представляють два взаємодоповнюючі виміри однієї великої теорії – повністю ендогенного, шумпетерівського бачення розвитку, що охоплює все від культури до змагання.
Якщо Мокір зосереджується на джерелах корисних знань, то Агіон і Говітт – на динаміці того, як новації стимулюють поступ.
Якщо Мокір бачить механізмом зростання культурну та інституційну еволюцію допитливості, науки та технологій, то Агіон і Говітт – економічну конкуренцію та шумпетерівське «творче руйнування» серед компаній.
Тобто, Мокір пояснює, ЧОМУ суспільства генерують ідеї, тоді як Агіон і Говітт пояснюють, ЯК ці ідеї стимулюють поступ за допомогою економічних механізмів.
Я ретельно опрацював книгу Філіпа Агіона «The Power of Creative Destruction», щойно вона вийшла ще у 2021 році, і цитував її майже на всіх своїх виступах.
«Творче руйнування – це процес, за допомогою якого постійно виникають нові новації, які роблять чинні технології застарілими; постійно зʼявляються нові компанії, щоб конкурувати з чинними; виникають нові робочі місця та види діяльності й замінюють чинні», — пише Агіон.
Творче руйнування, створюючи ризики та потрясіння, якими необхідно керувати та регулювати, «водночас, є рушійною силою капіталізму, що забезпечує його постійне оновлення та відтворення».
Матеріали по темі
Категорія Гроші Дата Сьогодні Нобель з економіки дали за дослідження «правильного» економічного зростання. Яку домашню роботу має зробити Україна, щоб стати заможною? Розповідає економіст Юрій Дʼяченко
Категорія Гроші Дата 15 жовтня 2024 Скільки грошей не вливай, країна не розвиватиметься без інклюзивних інституцій. Чим важливе дослідження лауреатів Нобелівки з економіки та як воно пояснює війну РФ в Україні? Розповідає президент KSE Тимофій Милованов
Категорія Гроші Дата 15 жовтня 2024 Поворот долі, природні експерименти та інструментальні змінні. За що вчені люблять лауреатів Нобелівської премії з економіки 2024-го? Про важливість їх досліджень розповідає соціолог і ректор KSE Тимофій Брік
Категорія Гроші Дата 14 жовтня 2023 Економічний детектив. Чим робота професорки Гарварду Клаудії Голдін настільки важлива, що відзначена Нобелівською премією? Пояснює економіст Максим Обрізан Контриб’ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected] “`
