Керівник ТОВ "Консалтингова група А-95" Сергій Куюн
У ніч на 18 серпня російські сили остаточно знищили нафтобазу азербайджанської компанії Socar в Одеській області. Перші п’ять дронів-камікадзе влучили в об’єкт минулого тижня, завдавши йому часткових пошкоджень, а ще 15 безпілотників 18 серпня зробили відновлення терміналу до кінця війни майже неможливим. Сергій Куюн, керівник ТОВ “Консалтингова група А-95”, пояснив, які наслідки це матиме для паливного ринку в цілому та для півдня України зокрема.
“Насправді знищення нафтобази не є чимось незвичайним. Для ринку палива це звична ситуація з 24 лютого 2022 року. За нашими даними, з того часу вдарили по понад 70 нафтосховищах, знищено всі нафтопереробні підприємства — і дрібні, і масштабні. Тільки цього літа атакам піддали щонайменше десяток об’єктів галузі. Серед них — великий термінал в Одесі та Фастові. До Кременчука, окрім дронів, летіли крилаті та балістичні ракети. Що тепер відбуватиметься? Відповідь: нічого. Хіба хтось відчув наслідки руйнування цих 70 об’єктів? Невже в нас закінчився бензин, дизпаливо чи скраплений газ? Все доступне”, — зазначає Сергій Куюн.
А от у Росії — світовому лідері з видобутку та переробки нафти — ситуація інша. На окупованому Криму та в Забайкаллі РФ бензин А-95 тепер продають лише організаціям за спеціальними картками. Російські медіа пояснюють дефіцит та стрімке зростання оптових цін наслідками атак українських дронів на нафтопереробні заводи.
“Навесні 2022 року Україна пережила наймасштабнішу паливну кризу не лише в своїй історії — гадаю, жодна держава світу не стикалася з подібним. За місяць ми втратили 100% джерел постачання: з Росії, Білорусі, через порти та з вітчизняних НПЗ. За нашими оцінками, у березні-квітні 2022-го дефіцит бензинів склав 50% від попиту. Що до дизпалива, нестача в найважчі місяці сягала 80%. Обмежені запаси змусили ввести ліміт — спочатку 30 літрів на одну заправку, потім і взагалі 10 літрів. Метою було забезпечити доступність палива для максимальної кількості водіїв та зберегти ресурс для транспорту критичної інфраструктури”, — розповідає Сергій Куюн.
Коли виявилося, що навіть за таких обмежень поповнити запаси неможливо, у другій половині травня уряд скасував держрегулювання роздрібних цін. Це дозволило імпортувати пальне з будь-яких джерел усіма видами транспорту. Вже до кінця червня 2022-го на трасі Київ-Чоп зникли черги на АЗС, а до кінця липня всі заправки повністю відновили функціонування. Сьогодні Україна отримує пальне десятками шляхів: морем, залізницею, автоцистернами. Транскордонні пункти перевантаження паливних продуктів розташовані по всій лінії кордону. Зруйновані нафтобази замінюються системою логістики «з коліс», коли ресурси не зберігаються, а швидко доставляються до місць продажу.
“А в Росії? Держконтроль цін та відсутність імпорту через його економічну недоцільність. Пік споживання та виведені з ладу НПЗ — ось вам і талони на АЗС. Так, нам довелося інвестувати в залізничні цистерни, бензовози (їхня кількість зросла в чотири рази), танкери, деякі навіть купували за кордоном морські перевалочні комплекси. Але країна продовжила функціонувати, і нова система витримала випробування блекаутами, обстрілами та блокадами кордону польськими аграріями. Саме завдяки цій системі, жорсткій конкуренції та ринковому ціноутворенню в Україні, яка не має власних нафтових запасів, пальне є, а в «нафтовій» Росії — його бракує. Тому, як би болючі не були удари по залишкам нашої інфраструктури, вони вже не вплинуть ні на доступність палива, ні на його вартість”, — підкреслює Сергій Куюн.
