“`html
За два десятиліття RDS трансформувалася з невеликої ділянки автошляху Київ – Одеса у великі інфраструктурні ініціативи загальнодержавного значення. Сьогодні в активах групи компаній – більше ніж 10 000 км шляхів, статус одного з трьох провідних гравців сектору (згідно з даними «Топ-1000 компаній України», 2024 рік) і нова сфера діяльності, яку принесла війна – спорудження фортифікаційних комплексів і відновлення важливої інфраструктури. Про ключові проєкти, труднощі та технологічні нововведення, а також про роль підприємництва у зміцненні держави Forbes BrandVoice поговорив із співзасновником RDS Юрієм Шумахером
Про перші масштабні проєкти
Цьогоріч ви святкуєте 20-річчя фірми. З чого почалася RDS?
Як привабливий інвестиційний випадок. Ми з колегами працювали в банківській установі та розглядали кредитну заявку замовника, який планував займатися шляховим бізнесом. Відвідали завод і розгледіли в цьому напрямку перспективу. Замовник відмовився від задуму, а ми вирішили спробувати свої сили. Отже, ще не маючи досвіду, ми взялися за втілення в життя першого об’єкта – 10 км автотраси Київ – Одеса. Згодом перейшли в місто та реалізували проєкт відновлення комунікацій на вулиці Успенській в центрі Одеси.
Виглядає як ризикований початок.
Ми відразу прагнули не просто «будувати шляхи», а розробляти особисті стандарти якості. І швидко збагнули, що компанія не може зосереджуватися на одному регіоні. Справжня шляхова фірма повинна розширюватися.
Які об’єкти стали для вас визначальними на старті?
Один із початкових – реконструкція Фонтанської дороги в Одесі. Потрібно було прибрати трамвайні рейки, збільшити площу проїзної частини. Це був непростий об’єкт, за який багато хто не бажав братися. Після цього з 2005-го по 2011-й у нас були роботи в Полтавській і Миколаївській областях, а потім – важливий для нас об’єкт у столиці.
У 2011 році ми перемогли в тендері перед Євро-2012 і відновили дві головні вулиці – Антоновича та Велику Васильківську. Для нас тоді це стало підтвердженням, що ми спроможні працювати на найвищому рівні.
Надано пресслужбою RDS
Надано пресслужбою RDS
Надано пресслужбою RDS
Надано пресслужбою RDS
Попередній слайд Наступний слайд
Схоже, ви не боїтеся труднощів.
Іноді, коли я вперше дивлюся на замовлення, виникає думка: це неможливо, не вийде здійснити. Але в підсумку, крок за кроком, ми все одно це робимо. І саме це, напевно, найкраща риса нашої команди.
Саме колектив визначає результат. У нас чимало людей, які прийшли ще студентами на практику, а сьогодні вони очолюють регіональні відділення. І коли бачиш уже готовий складний об’єкт, розумієш, яка це сила.
Про фортифікації: вигадки та реальність
З початком широкомасштабної війни ви взялися за фортифікаційні об’єкти. Що ці завдання означають для вас?
З перших днів війни ми включилися до всього, що стосується оборони та укріплення – від фортифікацій на лінії фронту до захисту важливої інфраструктури в тилу від ракет і безпілотників.
Спочатку ми надавали техніку на будівництво. Коли почалася масштабна кампанія фортифікації, ми усвідомили: більш надійно та ефективно будувати самостійно.
Ми використовували власні бетонні заводи, які раніше застосовували для шляхів і злітно-посадкових смуг, обсяги наших закупівель дають можливість заощаджувати ресурси країни. Тому наша участь у цій сфері стала природним і логічним продовженням досвіду фірми.
Надано пресслужбою RDS
Є думка, що будівельники отримують надприбутки на фортифікаціях. Як є насправді?
Шляхову галузь взагалі чомусь вважають дуже прибутковою. Наш бізнес максимально відкритий і контролюється відповідними організаціями та п’ятьма-шістьма правоохоронними органами. Підсумкова вартість фортифікаційних робіт наближена до собівартості. Тому про великі прибутки тут не йдеться.
Разом із тим ви працюєте поблизу фронту. Які труднощі з цим пов’язані?
Найбільша складність – постійні збитки та ризики для співробітників.
Ворог безперервно удосконалює техніку: якщо раніше ми працювали за 20 км від фронту, то сьогодні навіть за 40 км будівництво небезпечне через наявність дронів.
Так, нещодавно, на великий жаль, під час будівництва евакуаційного шляху в Харківській області через падіння дрона загинули двоє наших співробітників, ще один зазнав тяжких поранень. Цьогоріч також гинули люди на Херсонщині, де ми не припиняли роботу з початку широкомасштабного вторгнення, деокупації. Це, безумовно, найбільші наші втрати. І найболючіші.
Звісно, залишаються й значні фінансові ризики. У будь-який момент ми можемо не отримати оплату за виконані завдання через війну: масовані атаки змінюють пріоритети замовників, частина техніки втрачена або вкрадена, компенсація збитків під питанням.
Про соціальні ініціативи
Ви взялися за відбудову селища на Херсонщині. Розкажіть про цей проєкт.
Наразі впроваджується перша стадія робіт: ми здійснюємо капітальні ремонти вцілілих будинків, зводимо нові, відновлюємо дороги та подвір’я. У планах – будівництво амбулаторії. Загалом мова йде приблизно про 2000 будинків.
Ідея проєкту – повністю відбудувати селище та розвинути інфраструктуру: школи, лікарні та сучасний урбан-парк для дітей.
Це довготривалий проєкт із великим суспільним ефектом. Ми працювали на Херсонщині ще до широкомасштабного вторгнення, тому добре знаємо цей регіон і його потреби. Для нас це не просто відбудова, а повернення життя туди, де його намагалися знищити.
Надано пресслужбою RDS
Які ще соціальні ініціативи реалізуєте?
Серед наших ініціатив для дітей, соціальної сфери та освітніх закладів особливо виділяється «Дороги гурманів». Масштабна ініціатива, яка об’єднує українські крафтові виробництва – пивоварні, сироварні, ферми, ресторани – в туристичні маршрути, що пожвавлюють території та привертають увагу до місцевих бізнесів.
Ми створили перший національний гастрогід і онлайн-мапу таких об’єктів, постійно їх оновлюючи. Ідея проєкту зародилася до 30-річчя незалежності, щоб показати, наскільки «смачними» є регіони України. Після початку повномасштабного вторгнення він став символом незламності українського бізнесу, поєднуючи туристичний потенціал із підтримкою місцевих виробників.
У чому полягає суть ще однієї соціальної ініціативи від RDS – «Наше місце»?
«Наше місце» – простір для відпочинку ветеранів, дітей війни та громади загалом. Перший проєкт реалізовуємо в Макарові на Київщині, який постраждав від окупації.
Надано пресслужбою RDS
«Амфітеатр відновлення» – нова розповідь, що показує, як бізнес і громади можуть працювати разом. Плануємо розширити ідею в регіонах, які найбільше постраждали від вторгнення, зокрема на Херсонщині та Харківщині.
Принцип простий: нічого для громади без громади.
Кадри, прибутки та перспективи
Наскільки серйозною для вас є проблема нестачі кадрів?
На початку війни, коли ще не було бронювання, у нас мобілізували 800–900 людей, це 20–25% співробітників. У 2022-му обсяги робіт зменшилися, ми змогли це частково компенсувати. Зараз, оскільки працюємо з «Укренерго» та Міноборони, можемо бронювати працівників. Але це лише частина проблеми. Друга частина – велика недостача фахівців. На сьогодні ми маємо такий інженерний склад, який дає можливість будувати будь-які об’єкти. Але людей не вистачає.
Які професії найбільш дефіцитні?
Механізатори, які керують шляховою технікою, а також будівельники.
Ми співпрацюємо з університетами та коледжами шляхового профілю. Виплачуємо студентам стипендії та надаємо гранти. Ця система існувала й до війни, але зараз вона стала особливо актуальною.
Надано пресслужбою RDS
Перспективи відновлення та відбудови України відкривають широкі можливості для сфери шляхового будівництва. Якою ви бачите групу компаній за 10–20 років?
Я хочу, щоб ми розвивалися технологічно. Мені подобається, коли ми купуємо сучасну техніку. Навіть під час війни ми намагаємося оновлювати технічний парк. Хочу, щоб у нас було сучасне світове обладнання для роботи в будівництві, й не лише шляховому.
Мрію про великі автобани – на 100 км із якісним виконанням за два-три роки. Про знаковий міст на 300–500 м, який слугуватиме точно 50–100 років.
20 років – це вже історія. Ви дивитеся на цей шлях із почуттям завершення чи початку?
Насправді це тільки старт. Ми пройшли великий шлях, але найважливіше ще попереду. Я хочу, щоб RDS залишалася командою професіоналів, яка не боїться складних завдань і доводить, що неможливе можна зробити. Ці 20 років навчили нас, що міць компанії – у людях і спільній цілі, і саме з цим досвідом ми дивимося вперед з вірою в майбутнє.
Колись я хотів працювати в європейських країнах, але зараз, після всього, що пережила Україна, хочу під час післявоєнної відбудови працювати тут, вдома, і робити свою країну ще кращою.
“`