Україна поступається темпами розвитку оборонного сектора РФ, яка має підтримку Китаю, наголошує співзасновник MITS Capital Денис Гурак. На його думку, обʼєднання українських оборонних стартапів у кілька потужних структур на зразок Lockheed Martin – єдиний шлях до їхнього виживання. Експерт описує три можливі моделі консолідації Defense Tech
Оформлюйте річну підписку на шість випусків Forbes Ukraine за вартістю чотирьох. Якщо ви цінуєте ексклюзивний контент, фундаментальний аналіз та практичні кейси, ця пропозиція створена саме для вас.
Український Defense Tech демонструє один із найвищих темпів зростання серед усіх галузей країни. З 2022 року інноваційна оборонна індустрія збільшилася майже з нульового рівня до сотень компаній різного рівня розвитку. Проте ця тенденція залишається вразливою – незалежно від наслідків мирних переговорів, ризик втратити щонайменше 80% учасників ринку залишається критично високим.
Рішення – стратегічне обʼєднання ринкових гравців. Навіщо це необхідно та які механізми можна використати?
Популярне Категорія Гроші Дата Вчора «Дієвіша модель». Шостак, Бродський, Даниляк та інші бізнес-лідери очолили профільні комітети Ради підприємців при ОП. Які завдання вони вирішують?
Виклики швидкісного інноваційного циклу
До 90% українських Defense Tech-компаній можуть припинити існування найближчими роками. За найменш сприятливих умов показник “смертності” може наблизитися до 90%, доводять аналітики MITS Capital. У чому причина?
Консервативні дослідження оцінюють кількість оборонних стартапів в Україні в десятки одиниць, більш оптимістичні джерела говорять про понад 1500. Кількість виробників окремих компонентів (двигунів, акумуляторів для БПЛА) може сягати тисяч. Однак компаній-інтеграторів, які створюють кінцеві продукти для Міноборони, на мою думку, має бути не більше 50.
Український Defense Tech повторює етапи становлення будь-якого нового ринку, але під час активних бойових дій ці процеси відбуваються прискорено. Згідно з моделлю Gartner Hype Cycle, менш ніж за чотири роки ми досягли фази стабілізації.
Вже сформувався перелік ключових технологій, необхідних для перемоги. Виокремилися лідери, здатні їх розробляти та масштабувати. Держава-замовник у 99% випадків потребує швидких поставок великих партій готових рішень. Крім виробництва, компаніям потрібно забезпечувати технічну підтримку, навчання персоналу та сервісне обслуговування.
Ті, хто не може виконати ці умови, втрачають держзамовлення та перспективи розвитку, навіть маючи революційні технології. Цю тенденцію вже спостерігаємо у виробництві дронів, наступними будуть ніші на кшталт систем протидії БПЛА. Для цивільного сектора це було б нормальним етапом, але в умовах війни час працює проти нас.
Ми відстаємо у змаганні з масштабуванням російського ВПК, який отримує ресурси від Китаю. Тому оптимальним рішенням є прискорена консолідація, яка одночасно дозволить збільшити виробничі потужності та конкурувати на міжнародних ринках.
Три шляхи обʼєднання Defense Tech
Історично подібні процеси відбувалися в оборонних секторах різних країн, але за різними сценаріями.
Перший варіант – державний примус за аналогією з досвідом США після завершення Холодної війни. Тоді міністерство оборони ініціювало обʼєднання виробників для оптимізації закупівель.
Для України такий підхід малоймовірний, враховуючи невдалий досвід попередніх спроб держрегулювання.
Другий варіант – пасивне очікування завершення ринкового циклу. Однак у разі перемирʼя та фінансової кризи Міноборони може призупинити оплату контрактів, що призведе до банкрутства 90% компаній та їх подальшого викупу іноземними гравцями. Існує нюанс.
Виробник FPV-дронів з показниками 80 000–100 000 одиниць на місяць може оцінювати свій бізнес у $1 млрд. Але технологія FPV є цивільною та непатентується, що знижує її довгострокову привабливість для експорту. Навіть якщо Європа опиниться у війні, країни нададуть перевагу власному виробництву через простоту технології.
Альтернативою є поглинання невигідних компаній українськими промисловими групами, що зайдуть в оборонку. Однак такі угоди відбуватимуться за заниженими цінами.
Третій варіант – добровільне обʼєднання ринкових гравців на справедливих умовах. Це найскладніший, але найперспективніший шлях. Український бізнес історично схильний до фрагментації, але ті, хто подолає цю тенденцію, отримають переваги.
По-перше, експорт оборонної продукції навіть після завершення війни вимагатиме часу (від 2 років). Обʼєднані структури зможуть протриматися цей період, зберегти команди та потужності.
По-друге, консолідовані компанії отримають доступ до капіталу через IPO на міжнародних біржах, що неможливо для окремих малих гравців через відсутність власного фондового ринку.
Ідеальним результатом стало б створення 3–5 приватних “чемпіонів” на кшталт Lockheed Martin, кожен з яких спеціалізуватиметься на певних технологіях та ринках. Поточний розвиток галузі дозволяє реалізувати цей сценарій.
Матеріали по темі
Категорія Інновації Дата 22 лютого «Наступний крок – це ракети». Ключові моменти з виступу очільника Мінцифри Михайла Федорова на Defense Tech Innovations Forum
Категорія Інновації Дата 26 червня 2024 Понад 200 млн грн у заявках. Forbes розкриває деталі збільшених грантів Brave1: скільки компаній взяли участь і хто лідирує?
Категорія Війна Дата 10 вересня 2024 Індустрія майже на $1 млрд та понад 300 учасників. Як функціонує українська defence tech екосистема і які виклики її чекають? Аналіз від DataDriven за участі Віктора Карвацького Контриб’ютори публікують матеріали у Forbes на громадських засадах. Їхні позиції можуть не співпадати з думкою редакції. Маєте інший погляд? Напишіть редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected]
