“`html
Україна запустила ініціативу «Зброя», яка має стати підґрунтям для розширення експорту військових технологій та формування стійкої комерційної моделі. Це дозволить державі не тільки задовольнити власні потреби, а й стати конкурентним гравцем на міжнародному ринку озброєнь. Яким чином проєкт «Зброя» трансформує перспективу військової промисловості України? Розповідає керівник Української спілки зброярів Ігор Федірко
Придбайте річну підписку на шість випусків Forbes Ukraine за вартістю чотирьох номерів. Якщо ви високо цінуєте якість, поглибленість та силу справжнього досвіду, ця підписка саме для вас.
На минулому тижні на третьому Міжнародному форумі оборонних індустрій DFNC³ президент Володимир Зеленський анонсував запуск програми «Зброя» – регульованого вивезення за кордон українських військових розробок. Йдеться не тільки про «реалізацію надлишків». Мова йде про створення стабільної, розвиненої ринкової структури, де передові технології перетворюються на промисловість глобального рівня.
Зараз більше 40% озброєння, що використовується на передовій, виготовлено в Україні або разом з українськими компаніями. Наступна мета – підняти цей показник до 50% найближчим часом.
Популярне Категорія Гроші Дата Вчора Інерція та «малий план Маршалла». Що може статися з ВВП, курсом гривні та іншими показниками в перший рік миру (коли він настане)? Два сценарії
Темпи розширення військово-промислового сектору України вже давно перевищили показники держав-союзників. Настав час поділитися нашим досвідом із партнерами, представивши їм три ключові переваги української оборонної промисловості.
Перша перевага: швидкість інноваційного циклу
11 років війни створили обстановку, в якій бойовий досвід миттєво стає інженерним рішенням. Українські виробники працюють у безперервному циклі «військові – виробництво», скорочуючи звичайні R&D-цикли з років до тижнів.
Саме ця оперативність і практичність роблять українську продукцію конкурентною у світі, де великі оборонні корпорації звикли діяти повільніше і за вищими цінами.
Зараз у Європі почалася дискусія – як створити систему оборонних закупівель, яка б враховувала потребу в оновленні продукту майже кожні кілька місяців? Адже досі довгострокові угоди в основному передбачали постачання одного і того ж продукту, що означає – продукт може стати застарілим набагато швидше, ніж закінчиться угода.
Цей процес – наслідок аналізу саме українського бойового досвіду та української оборонної галузі.
Друга перевага: самостійність та гнучкість
Морські безпілотники стали символом переваги нових, адаптивних автономних рішень над застарілими, великогабаритними та важкими. Вони змінили баланс сил у Чорному морі, довівши ефективність українських інженерів.
Платформи Magura та Sea Baby показали точність, дальність і стійкість в умовах бою. Саме ці вироби стануть першими у переліку дозволених для регульованого експорту.
Інтерес до українських морських дронів вже проявляють партнери з Європи, Азії та Африки. Для багатьох країн це – готове рішення для охорони портів, енергетичних об’єктів та морської логістики.
Останніми тижнями Європа сама відчула, наскільки реальними стали гібридні загрози. Серія неідентифікованих прольотів дронів над цивільними та військовими аеропортами у Скандинавії наприкінці вересня спричинила тимчасові закриття, затримки рейсів і, без перебільшення, значне занепокоєння серед європейців.
Попит на системи контрдронів і РЕБ різко збільшився. Тут Україна має те, чого не вистачає багатьом союзникам: практичний досвід протидії подібним атакам.
При цьому важливо підкреслити: експорт планують максимально обережно. Мова йде тільки про ті категорії, які не створюють ризиків для оборони.
Сучасна війна вже вийшла за межі «бронетанкової логіки». Успіх операцій визначає мобільність, точність і програмне керування. Один FPV-дрон вартістю близько 20 000 грн може знищити техніку, яка коштує в десятки разів дорожче. Це основний принцип асиметричної війни – коли результат залежить не від тоннажу, а від інтелекту.
Український морський дрон Magura. Фото Уляна Букатюк
Третя перевага: ціна як наслідок бойової оптимізації
Українські протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П» та «Бар’єр» вже давно підтвердили свою ефективність. Вартість однієї ракети «Стугна-П» у відкритих джерелах оцінюється приблизно $20 000. Це в декілька разів дешевше, ніж західні аналоги. Це один із найбільш показових прикладів того, як Україна поєднує інженерію та економічну вигідність.
Українські виробники конкурують не шляхом демпінгу, а завдяки бойовій оптимізації. Для порівняння: США у 2023 році закупили 106 коптерів Teal-2 за $1,8 млн, тобто близько $17 000 за одиницю. Польща придбала комплекс FlyEye 3.6 за понад $2 млн. Українські ж аналоги виконують ті ж самі завдання у пʼять-сім разів дешевше завдяки місцевому виробництву, спрощеній логістиці та відсутності надлишкових компонентів, за оцінками аналітиків.
Схожа тенденція спостерігається і в сегменті наземних роботизованих систем. Українські розробки, які проходять випробування на полігонах Brave1 та «Залізний полігон», коштують у 5–10 разів менше за іноземні аналоги без втрати функціональності. Це означає, що бойова інженерія в Україні не просто результативна – вона економічно обґрунтована.
Протитанкові ракетні комплекси «Стугна-П» під час виставки української військової техніки до Дня Незалежності в центрі Києва, 23 серпня 2018 року. Фото Getty Images
Ключова перевага: стійкість для України
Потенціал оборонного експорту України коливається від $0,5 млрд у базовому сценарії до $10 млрд у стратегічному, за аналітичними оцінками Української ради зброярів. Саме в рамках Build with Ukraine формується нова модель співпраці: партнери відкривають спільні виробництва поруч із нашими інженерами, щоб розвивати технології разом, а не імпортувати готові рішення.
Навіть окремі контракти приносять ефект мультиплікатора: продаж одного морського дрона може профінансувати виготовлення десятків FPV-дронів для фронту.
Це і є формула стійкості: експорт = інвестиції = нові можливості для оборони.
Регульований експорт не означає вільний продаж зброї. Кожен контракт буде проходити державну ліцензію, перевірку кінцевого користувача, заборону реекспорту та післяпродажний моніторинг.
Експорт буде можливим лише там, де повністю задоволені потреби Збройних Сил України. У разі навіть ймовірного дефіциту поставки можуть бути припинені.
Одночасно формується нова інституційна база: Національне агентство з експорту озброєнь, мережа представництв у Брюсселі, Вашингтоні, а також сертифікаційні полігони за стандартами НАТО та ЄС. Це зробить український експорт передбачуваним для партнерів і безпечним для самої держави.
Баланс, а не компроміс
Після заяви президента на DFNC³ минуло кілька тижнів, але вже спостерігається помітне збільшення зацікавленості з боку іноземних компаній, інвесторів і партнерів.
За декілька днів кількість запитів і контактів значно зросла – від приватних фондів до технологічних компаній, які розглядають можливість створення спільних виробництв або поставок. Це створює передумови для сотень нових переговорів і потенційних колаборацій, зокрема у форматі спільних виробництв та технологічних альянсів.
Головне в цьому процесі, щоб держава забезпечила чіткий і прозорий механізм контролю, щоб експорт залишався виключно в межах національної безпеки.
Україна не продає зброю, якщо вона потрібна на фронті. Контрольований експорт – не загроза, а продовження оборонної стратегії. Він дає державі ресурс підтримувати виробничий темп, зберігати кадри, залучати інвестиції та підтримувати технологічну модернізацію армії.
Україна входить у нову фазу – від країни, що просить зброю, до країни, яка її поставляє. І це не про торгівлю війною, а про здатність забезпечити стабільність для себе і союзників.
Матеріали по темі
Категорія Інновації Дата 15 лютого 2024 Вбивці флоту РФ. Дрони MAGURA V5 вартістю до $400 000 потопили російський корабель «Цезар Куніков» за $110 млн. Що про них відомо
Категорія Інновації Дата 06 травня «Є погодження від президента». Профільні міністерства розглядають кілька варіантів експорту оборонки. Forbes Ukraine дізнався, як це може працювати
Категорія Війна Дата 29 вересня Система Лазаря. На рахунку Lasar’s Group Павла Єлізарова – знищене російське «залізо» на $12 млрд. Як колишній бізнесмен і продюсер створив легендарний підрозділ?
Категорія Війна Дата 10 серпня 2023 Битва за Чорне море. ЗСУ пошкодили та знищили російський флот на сотні мільйонів доларів, а витратили на це понад $3 млн. Як українська армія вчилася діставати кораблі РФ
Контриб’ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected] “`
