Директор ТОВ "Консалтингова група А-95" Сергій Куюн
Вночі 18 серпня окупанти остаточно знищили нафтосховище азербайджанської компанії Socar на території Одеської області. Перші п’ять ударних дронів атакували об’єкт минулого тижня, частково його пошкодивши, а потужний обстріл 15 безпілотниками 18 серпня зробив відновлення інфраструктури майже неможливим до завершення бойових дій. Як ці події відіб’ються на паливному ринку країни та півдня України? Про це розповів Сергій Куюн.
“Знищення резервуарів – не незвичайна подія для паливного сектору після 24 лютого 2022 року. За нашою статистикою, з початку повномасштабної війни атакам піддалися понад 70 нафтосховищ, а всі переробні підприємства – від малих до великих – були знищені. Лише цього літа уражено більше десяти стратегічних об’єктів. Серед них – термінали в Одесі та Фастові. До Кременчука, крім дронів, летіли ракети різних типів. Що це означає сьогодні? Реальність така: жодних істотних змін. Хтось відчував дефіцит після знищення 70 об’єктів? У нас бракує бензину, дизеля чи скрапленого газу? Ні. Все доступне”, – коментує Сергій Куюн.
Натомість Росія, що вважається світовим лідером у нафтовидобутку, стикається з дефіцитом. На окупованому Кримському півострові та в Забайкаллі РФ ввели продаж бензину А-95 лише для юридичних осіб за спецкартками. Місцеві ЗМІ пояснюють нестачу та стрімке зростання оптових цін наслідками атак українських дронів на переробні заводи.
“Навесні 2022 року Україна зіткнулася з безпрецедентною паливною кризою – гадаю, жодна держава світу не зазнавала подібного. Раптово зникли всі джерела постачання: російські, білоруські, морські маршрути та власні НПЗ. За нашими даними, у березні-квітні 2022 року забезпеченість бензином становила 50% від потреби, а дизпаливом – лише 20%. Логістичні проблеми змусили ввести обмеження – спочатку 30 літрів на заправку, потім лише 10. Метою було забезпечити мінімальні потреби населення та зберегти ресурси для критичної інфраструктури”, – наголошує експерт.
Коли лімітування перестало вирішувати проблему, у травні влада скасувала держрегулювання цін. Це відкрило шляхи для імпорту палива різними видами транспорту з різних напрямків. Вже до кінця червня 2022 року на трасі Київ-Чоп відновилась стабільна робота АЗС, а через місяць заправки працювали у штатному режимі. Нині Україна отримує пальне через десятки логістичних шляхів – морські перевезення, залізниця, автоцистерни. Транскордонні точки перевантаження палива розташовані по всій довжині кордону. Зруйновані сховища компенсуються системою “just-in-time” – поставками без тривалого зберігання.
“Що маємо у Росії? Держконтроль цін та неможливість імпорту через економічну недоцільність. Підвищений попит плюс пошкоджені НПЗ – результат талонна система. Так, Україні довелось інвестувати в залізничні цистерни, автозаправники (їх кількість збільшилась у 4 рази), танкери, деякі навіть закупили морські термінали за кордоном. Але країна функціонує, а нова система витримала виклики: блекаути, обстріли, блокади кордонів. Саме через цю структуру, конкуренцію та ринкові механізми в Україні є пальне, а в Росії – немає. Тому будь-які атаки на залишки нашої інфраструктури вже не вплинуть на доступність чи вартість пального”, – підсумовує Сергій Куюн.
