Редактор-засновник Forbes Ukraine Володимир Федорін – про проблему демографічного занепаду в Україні та чому це неприємний факт для майбутнього українського підприємництва
«Чорна смерть». Так називалася найбільша демографічна катастрофа в історії Європи. Спалах бубонної чуми у 1346–1353 роках, за різними оцінками, забрав життя від 30% до 60% європейців. Довгострокові наслідки пандемії: розкріпачення, підвищення заробітних плат, пришвидшена урбанізація, створення передумов для промислової революції та сучасного економічного зростання.
З 1991 по 2024 рік населення України скоротилося з 51,9 млн до 31,1 млн. Падіння на 41% – переважно внаслідок еміграції, окупації та зменшення народжуваності. Не «чорна смерть», а «чорна мить» (з погляду вічності, звісно). І вона ще не закінчилася.
Популярне Категорія Життя Дата 21 грудня 10 найкращих книжок 2024 року про бізнес та економіку. Гід із продуктивності без вигорання, нова робота Харарі та історія про найуспішніший стартап ФБР
Демографічна стратегія, ухвалена урядом наприкінці вересня 2024-го, містить інерційний прогноз Інституту демографії НАНУ, що передбачає зниження чисельності населення України до 25,2 млн у 2051 році.
Тим, хто разом зі мною зростав у часи застою і мав насолоду чути промови лідерів КПРС, демографічна стратегія забезпечила радість впізнавання тієї особливої мови «покращення і поглиблення», «підвищення і сприяння». Де замість дій – абстрактні слова, а замість їхнього субʼєкта – порожнеча, що замінила світовий дух Гегеля.
Слово «забезпечити» та спільнокореневі зустрічаються в тексті демстратегії 54 рази. Хто має забезпечити, скільки це коштуватиме, чим треба пожертвувати, залишено, як і за часів Леоніда Брежнєва, для подальшого відпрацювання в апараті.
Втім, авторам стратегії варто подякувати. Якщо абстрагуватися від бюрократичної безсуб’єктної мови, вона чесно демонструє арку демографічного занепаду і ставить перед українцями чітке питання: чи готові ми щось робити, аби уникнути безнадійного сценарію?
Навіть якщо темпи занепаду не прискоряться, у 2071-му в Україні залишиться 20,4 млн людей, а в 2091-му – 16,5 млн. Це оптимістичний варіант інерційного сценарію, бо в ньому не враховано той факт, що коефіцієнт народжуваності в суспільстві, яке старіє, падає швидше за чисельність населення.
У такому світі Україна не зможе ані захиститися від зовнішньої агресії, ані «забезпечити» своїм громадянам високу якість життя.
Демографічний занепад – проблема не тільки України. За 30 років незалежності населення Латвії скоротилося на 29%, Литви – на 24%, Естонії – на 15%.
Без повномасштабного вторгнення Україна із втратою 21% населення станом на 2021 рік була б між Литвою та Естонією. І це має додати до прогнозу Інституту демографії ще один фактор ризику: відкриття кордонів після війни та вступ України до Євросоюзу стане ще одним демографічним ударом, наслідки якого досі відчувають країни Балтії, що доєдналися до ЄС у 2004 році. З однією відмінністю: багаті країни ЄС, що зіткнулися з демографічним занепадом, цього разу будуть не закриватися «від українського сантехніка», як після 2004-го, а жорстко конкурувати за кожного працездатного українця.
Все це дуже неприємні новини для українського підприємництва. Менше людей – менше талантів, менше ідей, менше проєктів. Ніхто з нас не здатний змінити напрям і силу потоку історії, який штовхають уперед інституції, технології, спосіб життя, наративи. Маємо адаптуватись і експериментувати в пошуку нового образу бажаного майбутнього.
Як і «чорна смерть», «чорна мить» руйнуватиме застарілі інституції. Українська вища освіта вже зіткнулась із конкуренцією з боку європейських університетів. Її фінальна криза маскується попитом на бронювання від мобілізації.
Моя ставка – переважна більшість закладів не переживе закінчення війни у своєму колишньому вигляді. Одні – закриються, інші – будуть на рівних конкурувати з європейськими, треті – перетворяться на платформи для експериментів із післяшкільною та довічною освітою.
Те саме – із невеликим лагом – відбудеться із середньою освітою, пенсійною системою, енергетикою, просторовим розвитком. Під ударами агресора Україна однією з перших у світі увійшла в зону небувалого експерименту.
Постіндустріальне суспільство виявилося нестійким (як і всі його попередники), попри всі балачки про сталий розвиток. На великих відтинках історії сталою може бути лише деградація.
Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №5 [32] за жовтень – листопад 2024 року.
