Виконувачка обов’язків CEO Sense Bank Олена Зубченко про перші дні після націоналізації, відставку першого голови правління Кузьміна, кадри та бізнес-перспективи нового державного банку. Інтерв’ю
20 вересня виповнюється два місяці з моменту, коли держава розпочала процедуру націоналізації Sense Bank (до грудня 2022-го – Альфа-Банк Україна), що раніше належав російським бізнесменам Михайлу Фрідману, Петру Авену та партнерам.
За цей короткий проміжок часу з банком сталося чимало примітних подій.
По-перше, вже за три тижні його за дивних обставин покинув призначений державою CEO Дмитро Кузьмін.
По-друге, банком активно цікавляться СБУ та Бюро економічної безпеки, які розслідують можливе виведення активів за попереднього менеджменту та фінансування російських компаній, що співпрацюють з навколовійськовими структурами.
По-третє, ймовірно, невдовзі держава та сам банк можуть отримати низку позовів – не лише від ексвласників, а й від VIP-клієнтів.
Що відбувається у державному Sense Bank? Про це Forbes у першому інтервʼю на посаді розповіла виконувачка обовʼязків голови правління банку Олена Зубченко, 39. До призначення у «Сенс» вона очолювала профільний департамент Міністерства фінансів, що курував держбанки, та обіймала топменеджерські посади у націоналізованому ПриватБанку.
Які виклики їй доводиться розв’язувати зараз?
Інтервʼю скорочено та відредаговано для зрозумілості.
Як пройшли перші тижні після націоналізації Sense Bank
Які справи найчастіше можна побачити в органайзері CEO Sense Bank на 11-му тижні після націоналізації?
Перше – відпрацювання з наглядовою радою стратегічних векторів. Друге – операційна діяльність. Треба було швидко побачити, що в нас є, і потім зрозуміти, куди ми рухаємося, щоби нічого не упустити. Далі я орієнтуюся на перехідний період до кінця року, а ще далі – вже дивимося у 2024 рік.
Також, мабуть, будемо розробляти стратегічні принципи, бізнес-план і фінансову модель на три роки. Але поки це складно. Не тому, що це націоналізований банк і в нас новий менеджмент, а через економічну невизначеність.
Але поки основне, на мою думку, завдання – зберегти сильну команду, яка є у банку на всіх рівнях та дати людям комфорт. Тому що вже десь за тиждень після націоналізації інші банки почали «хантити» наших людей.
До того ж до націоналізації, щоби утримати ліквідність, банк жив у жорсткій економії. Десь зарплати переглядалися, десь ні, тож були проблеми з мотиваційною частиною.
Чи на 100% новий менеджмент контролює ситуацію у банку?
Ситуація повністю під нашим контролем. Працівники на всіх рівнях відповідально поставилися до того, що сталося.
Ми ще хочемо зробити IT-аудит. З того, що ми побачили, все виглядає нормально, але я все одно хотіла б, щоби IT-аудит все подивився, проаналізував, чи це найкраща модель. Але загалом суттєвих операційних чи організаційних порушень ми не побачили.
Не треба забувати і про велику роль регуляторів – НБУ і Фонду гарантування вкладів. Вони контролюють багато речей – пруденційний нагляд, фінансовий контроль, фінмоніторинг, ризик-політики тощо.
На якому етапі конкурс з відбору постійного СЕО?
Зараз завершився відбір рекрутингового агентства, яке, власне, проводитиме конкурс. Це визнана міжнародна компанія.
Чи плануєте ви подаватися на конкурс?
Я про це ще не думала. Моїм основним завданням було втримати те, що є. У мене достатньо хороший досвід у ризик-менеджменті, я себе, мабуть, комфортніше відчуваю в таких умовах.
Я працювала в націоналізованому ПриватБанку і очікувала, що в Sense Bank ситуація буде складнішою. Але це просто не можна порівнювати. Команда інша, вона лояльніша.
У ПриватБанку було, як було, тому і докапіталізація знадобилась двічі. У Sense Bank ми не проситимемо докапіталізації.
Але навіть якщо я не подаватимусь на конкурс, в будь-якому випадку залишусь у складі топменеджменту.
Олена Зубченко Фото надано пресслужбою
Співрозмовники, дотичні до процесу пошуку СЕО Sense Bank, розповідали нам, що ви могли очолити банк одразу після націоналізації. Чи пропонували вам цю посаду?
Не пропонували. Я взагалі не планувала йти в Sense Bank.
Як тоді ви опинились у банку? Хто конкретно вас покликав?
Це було рішення всієї команди. Ми спілкувалися разом всередині Мініфіну, тому що несли відповідальність як акціонер. Також є відповідальність перед регулятором – якщо зайде не та команда, що ми із цим робитимемо?
Тобто це більш бюрократична історія, а не так, що, умовно, ви з міністром фінансів Сергієм Марченком і головою НБУ Андрієм Пишним сіли, поговорили…
Ні, це професійна історія. У того самого Сергія стільки глобальних завдань – він не думає про те, що у правлінні має бути саме Олена чи хтось інший. У нього є загальне розуміння моїх якостей, досвіду, але в деталях він не був залучений у процес формування команди.
Нашим завданням було зрозуміти композицію менеджменту. Ми дивилися стратегію і основні стратегічні напрями, оцінювали проблематику. Наприклад, в Укрексімбанку по IT не просунулись, з NPL складна ситуація. Тобто ти розумієш, що треба закрити саме ці напрями, тож шукаєш людей відповідних профілів.
Так само було і в Sense Bank. Під час обговорень стало зрозуміло, що у мене є релевантний досвід, зокрема після націоналізації ПриватБанку. Тим більше я двічі туди приходила і бачила еволюцію, і що було зроблено не так.
Також у нас були списки, які подавались у наглядові ради інших держбанків, і там була частина людей, як ми вважали, менеджмент-рівня. Наприклад, там був Дмитро Кузьмін, він свого часу подавався в наглядову раду ПриватБанку.
У вас перед призначенням не було розмови з кимось із Офісу президента?
Не було.
За кілька тижнів до націоналізації низка наших співрозмовників серед посадовців у різних держструктурах називали прізвище екстопменеджерки ПриватБанку Галини Пахачук як потенційної CEO Sense Bank. Чи справді її розглядали та чому вона зрештою взагалі не потрапила до правління?
Галину Пахачук обговорювали, оскільки вона була людиною, що витягнула ситуацію в «Приваті», коли з банку пішли СЕО Олександр Шлапак і перший заступник Олександр Дубровін. Логічно, що її кандидатуру називали.
Про швидку відставку першого CEO Sense Bank Кузьміна
Коли ви дізналися, що будете працювати у Sense Bank під керівництвом Дмитра Кузьміна?
Перед самою націоналізацією, як і решта правління.
Тобто він взагалі не займався підбором команди?
Так, все по процедурі. У корпоративному управлінні, наприклад в США, досить часто СЕО приходить до команди, яка вже є. В іноземних банках так само. У більшості випадків рішення ухвалює наглядова рада.
Я не думаю, що когось із нас будуть запитувати думку щодо майбутнього СЕО, CFO чи COO Sense Bank. Це вищий рівень корпоративного управління, коли наглядова разом з рекрутерами обирає людей, а ви вже спрацьовуйтесь, як можете.
Попри те, що Мінфін, як ви кажете, дуже детально обирав кандидатури, СЕО Дмитро Кузьмін пішов після трьох тижнів на посаді. Що відбувалося у банку за цей час? Чи справді він не дуже взаємодіяв з командою, відмовлявся підписувати папери і загалом не спрацювався з підлеглими?
Мені складно це коментувати. Ми – команда правління з п’яти людей – намагались одразу і дуже швидко включитися в процеси. На кожному було достатньо багато вертикалей. Треба було розібратися зі своєю сферою відповідальності, аби банк не зупинявся. Тому ти фокусуєшся на тому шматку роботи, який є. Тож я не можу скласти об’єктивну картину того, що сталося.
А суб’єктивну?
Я не можу оцінювати керівника. Я прийшла в нову команду, я її частина і приймаю умови, на яких я заходжу. Це як солдати: тобі сказали, а ти слухаєшся і робиш. Але професійно і в межах закону.
Коли ви зрозуміли, що пан Кузьмін все ж не затримається на посаді СЕО?
У якийсь день він викликав мене до себе. Каже: «Мені не дуже добре». Зрештою вирішили, що він відпочине кілька днів, пройде обстеження і далі ухвалить рішення, що робити далі.
Потім вже була наглядова і заява про відставку у понеділок.
Чи відчували ви проблеми з погляду роботи попереднього голови?
Скажу так: я, наприклад, в роботі дуже швидка, але це моя особливість. Плюс я можу працювати 24/6 певний період. Деякі люди повільніші. Питання до кожного – чи можеш ти працювати в такому графіку?
У Sense Bank на початку швидкість була дуже високою. Але це зрозуміло, коли ти приходиш у націоналізований банк.
Дмитро Кузьмін Фото The Banking 50/thebanking50.nl
Чи справляється з рівнем викликів та швидкістю решта топменеджменту? Все-таки частина людей до цього працювали у значно менших банках.
Я вважаю, що всі на своєму місці. До того ж нас дуже підтримує команда, яка працювала у банку до націоналізації. Коли ми прийшли, стало зрозуміло, що насправді ще раніше з банку пішла велика кількість людей, тож багато хто з менеджерів пройшов через підвищення. Це люди, які залишились у банку, бо він їм не байдужий. Саме вони зберегли для держави дуже хороший актив.
Одна з версій, яка до нас доносилася, чому так сталось із СЕО – тиск, погрози на його адресу. Чи стикались із цим?
Я не знаю, чи були погрози колишньому голові правління. Щодо себе: вже сім тижнів я в.о., навіть ходжу додому пішки ввечері, коли є можливість. Жодної погрози. Я веду нормальне соціальне життя.
Для порівняння: у ПриватБанку бувало, що я людям казала не виходити на роботу в певні дні, ніколи не залишати документи на комп’ютері тощо. Коли ти розумієш, що можуть зламати твій телефон чи iCloud. Тут такого немає.
Чи тиснуть на топменеджмент банку потенційні судові ризики? Чи впливає це на бажання брати на себе відповідальність, підписувати документи тощо?
Не впливає. У нас вже є хороший юридичний досвід. Я чітко розумію, що в правовому полі правильно, а що ні. Тому просто треба приходити і чітко, об’єктивно та професійно дивитися на ситуацію.
Ти створюєш робочу групу з того чи іншого складного питання. Береш експертів, зовнішніх консультантів (з нами зараз, наприклад, Ernst & Young працюють), дивишся і приймаєш виважене професійне рішення. Тоді проблем не буде.
Як державний Sense Bank розв’язує кадрові проблеми
Ви кажете, що залишилося багато людей із середньої ланки. У ПриватБанку було так само і виникали питання щодо їхньої лояльності до колишніх власників. Чи помічаєте ви це у Sense Bank?
Абсолютно інша ситуація. У ПриватБанку були як агресивно налаштовані люди, так і ті, хто не визначився, і ті, хто просто лояльні громадяни, які думали: прийде держава, я працюватиму на державу. У підсумку багато людей або самі швидко відкололись, або доводилось їх ставити перед вибором – чи приймаєте правила, чи збираєте речі. У Sense Bank всі, хто хотів, вже пішли.
Треба ще враховувати, що питання націоналізації ПриватБанку вирішилось буквально за місяць. У «Сенсі» ж все це тривало фактично півтора року.
Також у «Приваті» були люди, які чекали на повернення Коломойського, що він прилетить і всіх врятує, він хазяїн міста, батько. Тут зовсім інше ставлення [до колишніх власників]. Дехто навіть запитував: «Чому ви не могли одразу націоналізувати банк?».
Чи є ризики з погляду IT-інфраструктури, як було в ПриватБанку, де, як виявилося частина софту належала стороннім компаніям?
Ні, такого немає.
Чи багато людей пішли за час, коли ви тут працюєте? Де не вистачає працівників?
Люди йшли. Перша команда, яку хотіли забрати конкуренти – це юристи, потім IT-безпека, декілька людей пішли в Нацбанк.
Але я вже зрозуміла, що тут є багато молодих людей, у яких вже є хороший професійний досвід, вони швидко вчаться. Наприклад, я найбільше переживала за фінансовий напрям. Але знайшлися молоді ініціативні люди, які змогли колективно закрити усю проблематику.
Після націоналізації з банку пішов Олексій Блінов, який очолював аналітичний департамент Sense Bank. Чи плануєте ви шукати йому заміну і зберігати цей напрям?
У держави майже немає якісної аналітики. Ми з цим у Мінфіні зіштовхнулись, навіть коли робили перегляди програми кредитування «5-7-9». Я вважаю, що своя аналітика має бути.
Наскільки складно щойно націоналізованому банку залучати нові кадри з ринку? Чи доводиться платити більше, ніж у середньому по ринку?
Якщо брати рівень нижче за middle-менеджмент, тобто, наприклад, відділення, зарплати у нас трішки менші за ринок. Але ця історія поступово відкоригується.
Щодо middle-менеджменту – по-різному. Хтось переживає і не розуміє, а хтось, бачачи кейси інших державних банків, готовий до нас іти. Але якщо ти запрошуєш людину на таку саму посаду, треба запропонувати їй ще щось. Або шанс на підвищення, або розширення професійної сфери. Тому що зрозуміло, що коли в тебе стабільна робота, скажімо, у Райффайзен Банку, переманити з такими самими умовами чи плюс 10% до зарплати дуже складно.
Тому треба брати тим, що це щось цікаве, нове, більш інноваційне. Ось ми намагаємось аргументувати таким.
«Сенс» традиційно багато інвестував у IT-команду, створюючи їй досить виняткові за мірками ринку умови. Банк дійсно має непоганий технологічний рівень, але все одно не конкурує на рівних із «Приватом» та mono. Чи варто, на вашу думку, щось змінювати?
Те, що ми побачили тут з погляду IT-напрацювань, я б сказала, навіть цікавіше, ніж у тому самому «Приваті». Це дуже high-level розробки. Питання – як це імплементувати. Тому, на мою думку, для банку ця історія є швидше інвестицією на майбутнє.
У бюджеті наступного року ми не можемо собі дозволити інвестувати просто у перспективні розробки. Але можна вже зараз подумати, як обʼєднати те, що є, в єдину екосистему та зрозуміти, чи є для цього запит на ринку. Я думаю, що є. Наприклад, ми багато говорили під час нещодавньої стратегічної сесії про наші можливості у сегменті e-commerce чи який технологічний продукт ми можемо дати МСБ.
Про розслідування СБУ та БЕБ щодо виведення активів, позови та аудит Sense Bank
Чи правда, що наглядова рада вимагає у вас щотижневі звіти? Хоча вона теоретично має відповідати за стратегічні речі.
Я думаю, що це нормально, коли на першому етапі наглядова рада цікавиться такими речами, бо вони хвилюються. Вони несуть відповідальність перед акціонером, так само це їхня репутація. Якби не війна, вони мали б проходити процедуру оцінки.
Тому наглядова рада ставить певні запитання, але ти пояснюєш – і більше таких запитань немає. Ми відправляємо апдейт якихось критичних речей, але з кожним тижнем ми менше спілкуємося, стаємо спокійнішими. Жодних конфліктів у нас немає.
Чи є попередні результати аудиту банку? Коли він завершиться і що насамперед ви хочете від нього отримати?
Є кілька аудитів. Один з них – по повʼязаних особах – вже завершився, по ньому немає критичних зауважень. Є дві компанії, де не до кінця зрозуміла ситуація щодо повʼязаності. Потрібен додатковий аналіз.
Що банк планує робити з повʼязаними особами?
Запитуватимемо думку юридичного радника. Але там немає великих обсягів. До того ж більшість кейсів були відомі раніше (банк відмовився вказувати назви компаній і відповідні обсяги, посилаючись на банківську таємницю, – Forbes).
Також триває аудит фінансово-господарської діяльності. Його проводить Ernst&Young. На це потрібно більше часу. Хочеться отримати вже якісь попередні висновки до кінця року чи принаймні в січні.
Олена Зубченко Фото надано пресслужбою
До націоналізації у банку була окрема програма лояльності для великих клієнтів-фізосіб A Club. Зокрема, її учасники купували облігації кіпрської материнської компанії. Що з цим пулом клієнтів зараз? Чи працює якось банк з тими, хто втратили кошти через ці облігації?
Все достатньо просто: якщо брати юридично, ми жодного відношення до цього не маємо.
Але це понятійна історія з великими клієнтами.
Понятійної історії немає. VIP-клієнти мають юристів, які розбираються, хто кому винен і за що.
Можна зрозуміти і клієнтів, бо ці папери продавались у відділеннях Альфа-Банку, під його вивіскою. Чи отримував банк позови щодо цього?
По-перше, позовів не буде, бо немає юридичної підстави. Уявімо, що у мене, наприклад, на рахунку в ПриватБанку є гроші, і мені порекомендували їх вкласти у певні інструменти. Мабуть, далі я маю предʼявляти претензії до тих, хто давав рекомендацію, а не до банку, де лежали кошти.
Люди, які вкладають у бонди $100 000, мабуть, мають змогу проконсультуватися з юристами. Я думаю, все, що їм скажуть – ви можете тільки подати в суд на емітента. Емітент – це кіпрська компанія. Все.
Мені здається, люди вже, мабуть, почали розуміти і змирились. Хоча я чула, що є деякі клієнти, які консультуються з юристами і все ж планують певні дії.
У перший же день після націоналізації банку СБУ та БЕБ прийшли до банку з обшуком у справі, в якій колишніх акціонерів підозрюють у спробі виведення активів. Чи побачили ви підтвердження, що з банку справді могли виводитися активи?
Я не можу точно стверджувати, що цього точно не було, але поки я нічого такого не побачила. Однак це питання слідства. Ми надаємо відповіді на запити слідчих. Не те, щоби кожного дня, але періодично це відбувається.
Думаю, остаточно ми зможемо побачити [чи виводились активи] тільки після детального аудиту.
Коли реально продати Sense Bank
Як сталося, що до вас перейшли на обслуговування державні компанії, насамперед «Укрнафта»? Це ринкова історія чи все ж адміністративна?
Не так і багато компаній зайшло, хтось уже був до цього, той самий «Енергоатом». Це ринкова історія, з «Укрнафтою» Андрій Соколов [член правління] давно спілкувався, ще з роботи в банку «Південний», він вмовив їх зайти. Це не адмінресурс.
Мене жодного разу ніхто не просив, мовляв, скажи акціонеру [Мінфін] щоб когось позвати до нас клієнтами. Такого не було.
Які плани у менеджменту на напрям колекторського бізнесу. Ще в «Альфі» цей департамент мав імідж дуже жорстких колекторів. Чи пасуватиме це державному банку, на ваш погляд?
Державному банку пасуватиме професійність та ефективність. Наше завдання – побудувати роботу будь-якого бізнес-напряму банку так, щоб це було в межах вимог діючого законодавства, найкращих практик ринку, належної соціальної відповідальності та етичних норм.
Чому «Сенс» вирішив приєднатися до програми «єОселя»? Це ринкова історія, яка може принести прибуток чи все ж таки держбанки просто допомагають реалізувати президентську програму?
Для нас це прибуткова історія. Враховуючи, що портфель роздрібу значно упав за час війни, ми користуємося будь-якою фінансово вигідною можливістю, щоб повернутися на ринок, зайняти лідерські позиції та заплатити дивіденди державі.
Ви бачите рух у бік предметного інтересу до купівлі банку?
Ні. Я думаю, когось хвилюватимуть позови, когось – СБУ тощо. З погляду інвестора ми не закінчили ще навіть рік, що ми покажемо? Треба 2023-й і потім ще один рік. Тож лише у 2025-му можна буде про щось говорити.
А розмови про можливість об’єднання з іншим держбанком – це фантастика?
Так. Найфантастичніша історія, яку я чула, ще коли працювала в Мінфіні – об’єднання з Ощадбанком.
