>
Згідно з аналізом, проведеним аналітичним центром міжнародної HR-компанії Gremi Personal, українці демонструють найбільшу культурну близькість до поляків серед основних груп іноземних робітників.
“Результати дослідження, що зосереджувалося на специфіці роботи мультикультурних колективів у Європі, показали, що найменшу культурну дистанцію від польської моделі мають українці – 13 балів зі 100. Далі йдуть білоруси (17 балів), грузини (24), філіппінці (38) та колумбійці (44). Експерти зазначають, що завдяки схожості культурних моделей, українці та білоруси, як правило, швидше інтегруються до польських команд”, – йдеться у висновках дослідження.
Автори дослідження вважають, що здатність ефективно функціонувати в мультикультурному середовищі найближчими роками стане одним з ключових критеріїв успіху як для працівників, так і для підприємств, що прагнуть успішно конкурувати на європейському ринку.
Наприклад, результати показують, що навіть між українцями та поляками існують розбіжності, які можуть впливати на щоденну робочу діяльність. Так, українці відзначаються прямотою в неофіційному спілкуванні, але при взаємодії з керівництвом частіше уникають відкритої незгоди. Критику вони нерідко сприймають персонально, а від свого керівника очікують не тільки контролю, але й підтримки для команди. Родина залишається одним з головних життєвих пріоритетів, що також впливає на організацію робочих процесів.
Тому Галина Кіріченко, віцепрезидентка Gremi Personal, попереджає, що навіть незначні культурні відмінності можуть мати вплив на ефективність роботи колективів, мотивацію співробітників та рівень довіри всередині компанії. “Кроскультурна компетентність перестає бути перевагою окремих міжнародних корпорацій, вона стає базовою професійною навичкою”.
Водночас, за оцінками аналітиків, найбільші виклики виникають не через мовний бар’єр, а через різне сприйняття ролі керівника, способів надання відгуків, ставлення до конфліктів, традицій та робочих домовленостей. “Здатність компаній управляти цим розмаїттям все більше визначатиме їхню конкурентоспроможність. Для українського бізнесу, який працює або планує виходити на європейські ринки, кроскультурна компетентність поступово стає такою ж необхідною, як професійна експертиза чи володіння іноземними мовами”, – зазначає Кіріченко.
З огляду на це, на основі дослідження були розроблені рекомендації для роботодавців. Серед них: стандартизація домовленостей, адаптація стилю надання зворотного зв’язку, врахування культурного календаря при плануванні змін та відпусток, інтеграція багатонаціональних команд та запобігання формуванню відокремлених національних груп у межах колективів.
У Gremi Personal наголошують, що результати дослідження підтверджують: кроскультурне управління вже виходить за межі компетенції HR-відділів і стає чинником операційної ефективності та конкурентоспроможності компаній.
Дослідження охопило п’ять найчисленніших категорій іноземних працівників у Польщі. Кожну культуру експерти оцінювали за десятьма критеріями – п’ятьма комунікативними та п’ятьма соціально-релігійними, використовуючи шкалу від -10 до +10 відносно польської культурної норми. На основі отриманих даних було сформовано “Індекс культурної відмінності” (в діапазоні від 0 до 100), який демонструє рівень культурної дистанції та потенційні операційні ризики для бізнесу.