class=”ArticleImagestyles__ImageWrapper-sc-lvd8v9-0 cWMVnY”>
ТЦК оштрафував на 17 тисяч гривень чоловіка, який живе у Німеччині — деталіГромадянина, котрий підлягає призову і мешкає в Німеччині з 2022 року, було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 тисяч гривень за ігнорування виклику до ТЦК для актуалізації облікових даних.Повідомлення було направлене на українську адресу чоловіка, проте поштова служба повернула його з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», інформує sud.ua.
Рішення про штраф було скасовано апеляційним судом
Проте це скасування не було зумовлене виключно фактом проживання особи за кордоном. Судовий орган встановив, що військкомат не надав доказів неможливості отримати необхідну персональну інформацію через електронну взаємодію з державними реєстрами. Крім того, не було з’ясовано, чи були поважні причини неявки чоловіка, враховуючи його тривале законне перебування на території Німеччини.
Деталі справи
Особа фактично проживає у Федеративній Республіці Німеччина з жовтня 2022 року. Легальність його перебування підтверджувалася документами про реєстрацію, виданими німецькими органами влади в рамках механізму тимчасового захисту.Повісткою № 6180663 його викликали до ТЦК на 16 січня 2026 року для актуалізації облікових даних.Документ було відправлено поштою за його адресою в Україні. Однак поштове відправлення з позначками «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто» повернулося до відправника з відміткою поштового оператора від 9 січня 2026 року: «адресат відсутній за вказаною адресою».При цьому матеріали справи не містили інформації про спроби зв’язатися з чоловіком за номером телефону або про залишення повідомлення в поштовій скриньці, як це передбачено п. 82 Правил надання послуг поштового зв’язку.27 лютого 2026 року керівник ТЦК видав постанову № 216, якою притягнув громадянина до відповідальності за частиною 3 статті 210−1 КУпАП та наклав **штраф у розмірі 17 тисяч гривень.**У постанові були вказані серія та номер паспорта громадянина України, на підставі яких ідентифіковано особу, хоча він особисто не відвідував військкомат.Чоловік, як встановив суд, дізнався про існування постанови лише 27 квітня 2026 року з відповіді Вижницького відділу державної виконавчої служби щодо примусового стягнення коштів.Військовозобов’язаний звернувся **до суду з вимогою скасувати постанову ТЦК.**Вижницький районний суд Чернівецької області **відмовив у задоволенні позову.** Суд першої інстанції, зокрема, вважав, що позивач не довів актуалізації своїх військово-облікових даних через «Резерв+» або іншим шляхом. Також суд посилався на пункт 41 Порядку № 560, згідно з яким повернення поштового відправлення з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою вважається належним оповіщенням.Апеляційний суд не погодився з такими висновками.Військкомат мав підтвердити неможливість отримати потрібні дані з державних реєстрів.Одним з ключових аспектів справи № 713/1158/26 стало застосування примітки до статті 210 КУпАП.Зазначена примітка встановлює, що положення статей 210 та 210-1 КУпАП не застосовуються **у разі, якщо державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів має можливість отримати персональну інформацію особи шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційними системами, реєстрами та базами даних державних органів.**Апеляційний суд підкреслив, що ця норма має обов’язковий характер і її дотримання є необхідною умовою для правомірного притягнення особи до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП.Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень саме відповідач зобов’язаний довести законність свого рішення.Це не означає, що позивач повністю звільняється від обов’язку доведення. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19, апеляційний суд зазначив, що позивач повинен навести обставини, що обґрунтовують його вимоги та ставлять під сумнів законність рішення, а суб’єкт владних повноважень має спростувати ці сумніви належними доказами.У даній справі позивач звернув увагу на те, що його особу та паспортні дані було встановлено без його особистої присутності у військкоматі.На думку апеляційного суду, зазначення в постанові паспортних даних позивача, який не з’являвся особисто до ТЦК, свідчило про фактичну наявність у відповідача можливості електронної взаємодії з реєстрами, що містять персональні дані громадян.Однак ані сама постанова про накладення штрафу, ані матеріали справи не містили інформації про те, що **ТЦК перевіряв можливість отримання актуальної облікової інформації про чоловіка, зокрема щодо його фактичного місця проживання, шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами, та що за результатами такої перевірки було встановлено неможливість отримання необхідних даних.**Суд відхилив як недостатній аргумент військкомату про те, що актуалізація військово-облікових даних є особистим обов’язком військовозобов’язаного.Апеляційний суд пояснив, що примітка до статті 210 КУпАП не покладає на військовозобов’язаного додаткового обов’язку, а встановлює умову, за якої притягнення до відповідальності за ненадання чи неуточнення даних є неправомірним, — якщо власник реєстру має технічну можливість отримати необхідні відомості іншим шляхом.Військкомат не довів відсутності такої можливості.За таких обставин суд дійшов висновку, що **наявність у діях чоловіка складу адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП не може вважатися доведеною.**Суд взяв до уваги тривале законне проживання чоловіка у Німеччині.Іншим важливим аспектом стали обставини неявки військовозобов’язаного.Апеляційний суд встановив, що чоловік на законних підставах проживав у Німеччині з жовтня 2022 року в рамках програми тимчасового захисту для українських громадян.Обставини його перебування за кордоном не приховувалися і були відомі ТЦК з матеріалів справи, зокрема з відповіді поліцейського підрозділу від 24 лютого 2026 року про результати перевірки адреси позивача в Україні.Апеляційний суд визнав, що формально допустимим є механізм, передбачений п. 41 Порядку № 560, згідно з яким відмітка поштового оператора про відсутність адресата за задекларованою в Україні адресою може слугувати підтвердженням оповіщення.Однак, на думку суду, цей механізм не можна застосовувати формально, не враховуючи достовірно відомі суб’єкту владних повноважень обставини конкретної справи.У даному випадку мова йде про тривале та законне перебування чоловіка за межами України, що об’єктивно суттєво знижувало його реальну можливість ознайомитися з повісткою.Військкомат мав оцінити цю обставину при вирішенні питання про наявність поважних причин неявки, але цього не зробив.На думку суду, накладення штрафу в розмірі 17 тис. грн за таких умов, без урахування специфіки ситуації позивача та без дослідження поважності причин його неявки, не відповідало принципу пропорційності, передбаченому п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України.При цьому суд не встановлював загального правила, згідно з яким проживання військовозобов’язаного за кордоном автоматично є поважною причиною неявки або звільняє від відповідальності. Висновок апеляції ґрунтувався на сукупності конкретних обставин цієї справи та на факті неналежного їх дослідження з боку ТЦК.За матеріалами: Finance.ua# ТЦКМісце для вашої реклами