“`html
Сергій Костров
Керівник з корпоративного напряму банку "Південний"
Незважаючи на військові дії, аграрний сектор України і досі є одним із найбільш стабільних і прибуткових економічних напрямків. Компанії швидко пристосувалися до нових реалій, налагодили експортні шляхи та продовжують вкладати кошти – у логістику, переробну промисловість, обладнання, землю.
Наразі саме банки змагаються за залучення аграріїв, пропонуючи їм джерела фінансування, а не навпаки.
На початку моєїпрофесійної кар’єри у корпоративному сегменті банків було накладено мораторій накредитування двох галузей – будівництва та сільського господарства. Сьогодні цеможе здатися дивним, але тоді все було по-іншому. У 2003-2004 роках в аграрномусекторі спостерігалася низька ефективність: не було ні прагнення до інвестицій, нісучасних технологій. Місцеві органи влади навіть пропонували підприємцямприймати підприємства за борги.
Зміни настализ 2005 року – разом із приходом іноземних інвесторів та нової фази розвиткубанківської системи. З’явилися гроші, чіткі норми, прозорість. Банки поступовопочали співпрацювати з фермерами.
Якщо у 2004 роцісільське господарство було “зоною підвищеного ризику“, то сьогодні банки активнозмагаються за партнерство з клієнтами цієї галузі. І це не просто риторика –аграрний сектор реально став однією з найбільш затребуваних сфер для наданняпозик.
Причин кілька.Перш за все, успішні законодавчі акти минулих років. Раніше аграрії мали рядподаткових переваг – зокрема, спеціальний режим ПДВ, що дозволяв залишати частинуподатку на розвиток виробництва. Це дало можливість бізнесу діяти офіційно,відкрито, з чіткою документацією. Банкам це дуже подобалося: зрозуміла структура,прозора бухгалтерія, мінімум тіньових операцій.
З того часуаграрний сектор перетворився на історію успіху – зразком того, як індустрія можерозвинутися з нуля до одного з рушіїв економіки. І, що важливо, рівенькваліфікації всіх учасників – аграріїв, банкірів, інвесторів – значно виріс.
Під час війниаграрний сектор підтвердив свою стійкість. Сьогодні стандарти контролю, управліннянебезпеками, фінансової дисципліни навіть кращі, ніж у мирний час. Цепояснюється тим, що агро – це екосистема, орієнтована не тільки на внутрішнійринок. Значна частина продукції йде на експорт, тому внутрішня платоспроможністьукраїнців не впливає на майбутнє галузі.
Звісно, війнапринесла свої труднощі. Частина територій перебуває під тимчасовою окупацієюабо замінована, скоротився земельний фонд, у південних регіонах врожайність нижчечерез кліматичні умови. Але якщо дивитися в цілому, центральні, північні та західніобласті України сьогодні демонструють стабільно високі результати. Ідохідність агросектора зараз навіть вища за довоєнні показники.
Характерно, щонаразі все більше аграріїв звертаються до банків не з питанням “де взяти кошти?“, а з іншим – “куди вкласти гроші?“. Це демонструє зрілістьбізнесу. На конференціях власники та керівники компаній цікавляться не тількипозиками, а й можливостями розвитку: у переробній промисловості,тваринництві, логістиці, виробництві молока, насіння, добрив.
Сьогодні агромає позитивні фінансові показники та потенціал стати сильним внутрішнімінвестором – під час війни та після неї. Ми бачимо, як аграрії купують землю,вкладають кошти в сучасні технології, у нові види продукції. І навіть незважаючина тимчасові проблеми з логістикою чи окуповані території, це одна з небагатьохгалузей, де прогрес невпинно рухається вперед.
Банки цеусвідомлюють. Успішна співпраця базується на взаємній довірі. Коли говоримо продовіру, то маємо на увазі спільну відповідальність: оптимальні рішеннянароджуються, коли обидві сторони показують максимальну прозорість і відкритість.Вчасна звітність, достовірні дані та професійна комунікація – основа, на якійбанк правильно організовує фінансування та підтримує розвиток бізнесу.
Ми пройшли шляхвід “заборонено надавати кредити агро“ до “всі прагнуть працювати з агро“. І ця історія не тільки прогроші. Вона про зрілість, взаємну довіру і про те, що навіть у найважчі часиукраїнська земля залишається тим, що підтримує економіку.
“`
Джерело