Повнолітні батьки, якщо вони потребують фінансової допомоги та не можуть працювати, можуть вимагати стягнення аліментів зі своїх повнолітніх дітей у суді. Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх недієздатних батьків.
Як зазначено в роз'ясненні Мін'юсту, повнолітня дочка або син зобов'язані піклуватися про своїх батьків, виявляти турботу про них та надавати їм допомогу. Якщо повнолітня дочка або син не піклується про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них за рішенням суду можуть бути стягнуті кошти для покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням такого догляду.
Водночас, якщо мати або батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір або батька щодо дочки або сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Факт непрацездатності батьків сам по собі не породжує обов'язку дітей щодо їх утримання, та не свідчить про необхідність фінансової допомоги. Право на утримання (аліменти) надається непрацездатній особі, якій не забезпечено прожитковий мінімум (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 № 301/160/17).
У виняткових випадках, якщо мати або батько тяжко хворі або інваліди, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з них коштів для покриття витрат, пов'язаних з їх лікуванням та доглядом (стаття 206 Кодексу України).
Визначення розміру аліментів для батьків
Суд визначає розмір аліментів для батьків у фіксованій грошовій сумі та (або) у частці від заробітку (доходу), враховуючи фінансовий та сімейний стан сторін.
Визначаючи розмір аліментів та додаткові витрати, суд враховує можливість отримання аліментів від інших дітей, проти яких не було пред'явлено позов про стягнення аліментів, дружини, чоловіка, їхніх батьків (ст. 205 Цивільного кодексу).
