Проблеми з морською логістикою створюють додатковий тиск і на внутрішній ринок. Зокрема, вартість транспортування через дунайські порти може зрости до 50−70 доларів за тонну.
За оцінками фахівців, через обмежені можливості експорту внутрішній ринок може зіткнутися зі значним надлишком зерна, що, своєю чергою, створюватиме тиск на ціни. У разі реалізації такого сценарію фермери можуть бути змушені продавати врожай значно дешевше за його собівартість.
Експерти оцінюють потенційні втрати від затоварення внутрішнього ринку зерном у суму до 12 млрд доларів. Безпосередні втрати українських фермерів можуть сягнути 5 млрд доларів.
«Економічний механізм ризику має такий вигляд: обмеження експорту сприяє накопиченню зерна, а це створить дефіцит складських потужностей, що вимушено збільшить внутрішній продаж частини продукції та негативно вплине на зниження внутрішніх цін. Тобто, відбудеться скорочення доходів аграріїв, виникне дефіцит оборотних коштів та вже ризик скорочення виробництва наступного року», — каже Олександр Захарчук.
Отже, проблема виходить далеко за межі експорту. Вона може вплинути на весь виробничий цикл урожаю 2027 року. Зокрема, накопичення нереалізованого зерна може поставити під загрозу фінансову спроможність насамперед малих і середніх агропідприємств проводити наступну посівну кампанію, зазначає Олександр Захарчук.
Однією з найбільш небезпечних проблем для українського аграрного сектору нині є ризик дефіциту місць для зберігання нового врожаю. Водночас цю проблему варто розглядати не лише як фізичну нестачу елеваторних потужностей, а передусім як проблему недостатньої швидкості обороту зерна.
За оцінками фахівців Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», загалом в Україні є потужності для одночасного зберігання до 100 млн тонн продукції, що формально дозволяє повністю забезпечити внутрішні потреби. Водночас урожай зернових та зернобобових культур у 2026 році очікується на рівні 60−61,3 млн тонн. На перший погляд, це означає, що потужностей для зберігання має вистачити.
Однак, на думку інших фахівців, ця оцінка охоплює всі наявні місця зберігання, частина з яких не повною мірою пристосована для тривалого зберігання зерна. Крім того, елеватори не зустрічають новий урожай повністю порожніми. Через обмеження роботи портів Великої Одеси та недостатню пропускну спроможність альтернативних маршрутів у сховищах накопичуються значні перехідні залишки минулорічного врожаю. За оцінками Української зернової асоціації (УЗА), вони становлять близько 13 млн тонн.
Важливо також враховувати, що йдеться лише про зернові та зернобобові культури. В Україні додатково вирощують соняшник, сою, ріпак та інші культури, які також потребують відповідних потужностей для зберігання. Загальний урожай сільськогосподарських культур у 2026 році очікується на рівні 84,6 млн тонн.
Ще один фактор ризику – географічне розташування елеваторних потужностей. Значна частина великих елеваторів розміщена на півдні та сході країни, іноді лише за кількасот кілометрів від лінії фронту, що робить їх особливо вразливими до російських атак. За оцінками НБУ, втрати України через проблеми зі зберіганням зерна можуть становити від 1,3 до 3 млрд доларів.
Відсутність достатньої експортної виручки створює ризики і для фінансової стабільності аграрних підприємств. Не маючи необхідного виторгу, господарства можуть втратити можливість своєчасно обслуговувати кредитні зобов’язання. Банки вже зараз обмежують кредитування, через що потенційні втрати фінансового сектору можуть сягнути 350 млн доларів.
Проблеми агровиробників позначаться і на місцевих громадах. Через нестачу коштів підприємства можуть втратити можливість своєчасно розраховуватися із селянами за оренду земельних паїв. Наразі фахівці оцінюють потенційні втрати за цим напрямом у 400 млн доларів.
Окремим ризиком для галузі стає зупинка або скорочення роботи великих переробних підприємств через загрозу російських атак. Зокрема, в Одеській області вже призупинив роботу великий переробник Allseeds. За оцінками експертів, такі компанії за сезон можуть втратити до 600 млн доларів.