Чи існує ситуація, коли співробітник може відхилити прохання свого керівника без наслідків у вигляді доганиЧасто на робочому місці трапляються обставини, коли найманий працівник не бажає виконувати поставлене керівництвом завдання, аргументуючи це тим, що воно не входить до його службових обов’язків, його не попередили про подібну діяльність, або ж він не згоден з вимогою роботодавця. Цю інформацію роз’яснила Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.Брак коштів? Не проблема, кредитні картки з вигідними умовами. Знайдіть відповідний варіант у зручному каталозі на Finance.ua.Однак сам по собі факт незгоди ще не надає працівнику права ігнорувати доручення. Ключове значення має характер отриманого завдання, його відповідність професійним функціям співробітника та законність вимоги, висунутої роботодавцем.В яких випадках співробітник зобов’язаний виконати дорученняСтаття 139 Кодексу законів про працю України покладає на працівника обов’язок добросовісно виконувати свою роботу, дотримуватися дисципліни праці та точно і вчасно виконувати накази роботодавця.Таким чином, якщо керівник доручає завдання, що узгоджується з посадою працівника, виконується в рамках встановленого робочого графіка, не суперечить чинному законодавству, не становить загрози для життя та здоров’я, і не порушує інші трудові права, просте висловлення незгоди (“я не хочу”) не є достатньою причиною для невиконання.У подібній ситуації співробітник може бути притягнутий до відповідальності за порушення трудової дисципліни.
Керівник не має права вимагати будь-якої роботи
Водночас роботодавець також має певні обмеження.Згідно зі статтею 31 КЗпП, роботодавцю забороняється доручати працівнику роботу, яка не передбачена його трудовим договором.Наприклад, якщо бухгалтеру систематично доручають виконувати обов’язки, які фактично належать до іншої професії чи посади і не входять до його функціональних обов’язків, то це вже питання не простого небажання виконувати завдання. Такий випадок може свідчити про зміну трудової функції, для якої законодавство передбачає окремі процедури.При цьому слід розрізняти переміщення працівника та переведення на іншу роботу. Переміщення на інше робоче місце або до іншого структурного підрозділу в межах тієї самої місцевості може не вимагати згоди співробітника, якщо його діяльність залишається в межах його спеціальності, кваліфікації чи посади.
Чи дозволено відмовлятися від відрядження
Саме по собі відрядження не є переведенням на іншу посаду. Тому твердження “я не погоджувався на відрядження, тому можу відмовитися” саме по собі не є коректним.КЗпП встановлює гарантії для співробітників, яких направляють у відрядження. За ними зберігається робоче місце та посада, передбачається відшкодування витрат, пов’язаних із відрядженням, а винагорода за виконану роботу не може бути нижчою за середній заробіток.Якщо відрядження пов’язане з виконанням службових обов’язків і належним чином оформлене, проста незгода співробітника не означає, що він має право відмовитися від поїздки.Для установ та організацій, що фінансуються з бюджету, порядок оформлення відряджень додатково регулюється Інструкцією № 59 Мінфіну. Вона визначає, що відрядженням є поїздка працівника за наказом керівника до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Коли відмова від відрядження є обґрунтованою
Проте закон передбачає категорії співробітників, яких заборонено направляти у відрядження або для яких це можливо лише за їхньою згодою.Зокрема, КЗпП забороняє направляти у відрядження вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років.Жінки, які виховують дітей віком від трьох до 14 років або дітей з інвалідністю, можуть бути відряджені виключно за їхньою письмовою згодою.Тобто в таких випадках працівник має спеціальний законодавчий захист, а не просто висловлює власне небажання їхати.За матеріалами: Finance.uaМісце для вашої реклами