На початку квітня поточного року у парламенті було запропоновано скасувати довічний статус PEP (politically exposed person – публічна особа, яка займає або займала значну державну посаду). Ця норма є однією з ключових вимог для початку переговорів України про вступ до Європейського Союзу. Пропозиція, внесена до законопроєкту про скасування податкових пільг для міжнародних посилок, була згодом відкликана. Проте, ця ініціатива викликала широку дискусію щодо доцільності довічного статусу PEP, а Європейська комісія висловила занепокоєння щодо потенційних ризиків для євроінтеграційного процесу.
Суть пропозиції та її відкликання
6 квітня 2024 року до законопроєкту, що передбачає відмову від пільг на безмитне ввезення посилок вартістю до €150, було внесено поправку про скасування довічного статусу PEP для чинних та колишніх державних службовців. Замість довічного статусу пропонувалося встановити його на три роки після припинення виконання службових повноважень. Авторство поправки належить першому заступнику голови фракції «Слуга народу» Андрію Мотовиловцю. Однак, вже наступного дня, 7 квітня, було оголошено про відмову від цієї норми.
Довічний статус PEP: вимоги та механізм
Довічний статус PEP був запроваджений в Україні у жовтні 2023 року. Його введення є обов’язковою умовою для старту переговорів про вступ до ЄС, а також відповідає міжнародним стандартам FATF (Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей).
Цей статус передбачає посилений фінансовий моніторинг та контроль за операціями осіб, які підпадають під його дію, а також їхніх родичів та бізнес-партнерів. Фактично, він охоплює широкий спектр державних службовців, від вищих посадовців до керівників державних підприємств.
Дискусія щодо статусу PEP
Ініціатива щодо обмеження статусу PEP викликала активні обговорення серед представників влади та посадовців. Деякі з них висловлюють думку про надмірну жорсткість та тривалість цього статусу. Наприклад, колишній директор ДП «Прозорро» Василь Задворний зазначає про труднощі з відкриттям банківських рахунків, а голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха вказує на ускладнення у пошуку кандидатів на посади через перспективу отримати статус PEP. Водночас, депутатка фінансового комітету Ради Ольга Василевська-Смаглюк вважає існуюче законодавство обґрунтованим, посилаючись на пом’якшення позиції банків щодо PEPів за останні два роки.
Аргументи «за» та «проти»
Андрій Коболєв, колишній голова правління НАК «Нафтогаз України»
«Я перебуваю в статусі PEP досить давно, приблизно з 2010 року. З того часу, як я вперше звільнився з «Нафтогазу» з посади радника голови правління, усі закордонні банки ставляться до мене саме так. Тому я добре знаю, як виглядає ризико-орієнтований підхід в інших країнах. Він базується на здоровому глузді. На жаль, мушу констатувати, що українські банки не керуються здоровим глуздом у своїх взаєминах з PEPами. Наприклад, я не можу скористатися коштами, які заробив до 2025 року, оскільки український банк враховує в максимальному ліміті моїх витрат у 2026 році виключно доходи, отримані у 2025-му. Все, що я заробив до 2025-го, задекларував та сплатив податки, вони не хочуть враховувати. Для них цього не існує. Чому? Я так і не отримав пояснення. І ніхто нікого за подібні відмови не штрафує. Адже створювати проблеми PEPам в Україні є не тільки традицією, але й сталою бізнес-моделлю для провайдерів альтернативних механізмів проходження фінмоніторингу».
Максим Нефьодов, ексголова Державної митної служби та діючий депутат Київради
«На жаль, у цій історії зійшлися всі інтереси, окрім «як зробити краще». Для ЄС це формальне «вони щось зробили антикорупційне», а як воно працює – нікого не хвилює. Брати на себе відповідальність за скасування – так бюрократія не мислить. Для топ-керівників в Україні це легка норма, бо жоден топ-корупціонер від цього не постраждав. Міндічі-Галущенки виводили гроші та купували майно взагалі без проблем (бо могли заплатити за схеми). Для більшості антикорупціонерів в Україні це «ну хоч щось, чим більше обмежень, тим краще». Ну і антикорупціонери мудро не поширили ці вимоги на себе, як з деклараціями НАЗК і купою інших норм «для інших, не для себе». Тому ми будемо проводити 100500 круглих столів та освітніх проєктів «що не так з публічним урядуванням?», «як підвищити спроможність місцевого самоврядування?», «чому так погано готуються проєкти відновлення?», «кого б навчити принципам закупівель міжнародних організацій, бо немає кому тендери проводити?». Але сказати «Ви дістали ігнорувати реальні проблеми» – нікому».
Ольга Василевська-Смаглюк, депутатка фінансового комітету Ради
«В законі вже є норма, що публічна особа протягом 12 місяців після завершення державної служби несе підвищений ризик. Далі – якщо в ризику «відмивання коштів» у неї низький, то до неї застосовується фінмоніторинг як і до будь-якої іншої особи, яка не була PEP. Але якщо людина прийшла в банк і хоче покласти $400 000, походження яких вона не може пояснити, то, звісно, будуть питання та перевірки. Вже намагалися провести цю норму (обмеження статусу на три роки) наприкінці 2020-го. Після цього була реакція FATF, Єврокомісії та світових лідерів з вимогою повернути норму. Саме під цю зміну державі надали технічну допомогу на понад $500 млн. Зрештою, цей процес довелося «відмотувати» назад. Наслідки повторної спроби будуть такими самі. Аналогічна норма діє і в решті європейських країн. Наприклад, у Латвії був тимчасовий статус PEP, але зрештою вони зробили його довічним. Питання не стільки в статусі, скільки в регуляції. Банки побоюються значних штрафів: з часу імплементації закону Національний банк уже наклав санкцій на суму 1,5 млрд грн. У середньому один штраф для банку становить близько 200 млн грн. Здебільшого тому банки уникають взаємодії з PEPами. Це було особливо помітно на початку вступу в дію законопроєкту. З часом ситуація покращилась: банки навчилися проводити перевірки, запитувати потрібні документи та діяти відповідно до правил. Тепер, якщо доходи прозорі, проблем зазвичай не виникає — відкриття рахунків чи отримання кредитів проходить без перешкод. Водночас складнощі з’являються, коли походження коштів не можна чітко пояснити. Деякі посадовці сприймають перевірки як тиск, хоча насправді це стандартні вимоги фінансового моніторингу, необхідні для прозорості та запобігання зловживанням».